|
|
Мене звати Ірина, і моє господарство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя невід'ємна помічниця — мультиварка.
Сусідки зітхають: «І чого ти з нею возишся. Ось у нас газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся. Тим часом як вони драють листи і наглядають за каструлями, я можу спокійно встигнути і борщу наваристого зварганити, і розсипчастого плову приготувати, і чізкейка ніжнішого за хмарку.
Моя магія проста: рано-вранці накидала в чашу м'ясо з овочами, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна байдикувати з горнятком кави, перебирати крупи чи поливати герань. Коли сонце сідає чоловік, принюхуючись, заходить на кухню: «І знову ти щось чаклуєш»
А я подаю на стіл соковиті тюфтельки в соусі. Мультиварка подає останній сигнал, виходить ароматна пара — і в цьому є своє, домашнє диво. Ніхто не може повірити, що тут немає жодної пригорілої скоринки, а час витрачається тільки на те, щоб гарно розкласти їжу.
Справжня господиня — зовсім не та, хто цілі дні біля плити. А та, хто смачно нагодувала всю родину і помила після себе всього лиш одну чашу. І я це обожнюю. |
|