|
|
Я Ірина, і моє королівство — це кухня. Якщо бути точною, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя вірна помічниця — мультиварка.
Сусідки здивовано хитають головою: «Знову за своє. У нас же є газова плита, духовка…» А я лише легенько сміюся. Поки вони відтирають противні і пильнують, аби борщ не википів, я можу спокійно встигнути і борщу наваристого зварганити, і розсипчастого плову приготувати, і чізкейка ніжнішого за хмарку.
Фокус ось у чому: вранці накидала в чашу заготовки для обіду, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна пити каву, наводити лад у шафах чи доглядати квіти. Коли сонце сідає чоловік, принюхуючись, іде на кухню: «Знову твої алхімічні експерименти»
А я подаю на стіл ніжні тюфтельки з вершками. Мультиварка подає останній сигнал, виходить ароматна пара — і в цьому є справжнє домашнє диво. Ніхто не може повірити, що тут ані шматочка пригорілого, а час використовується лише для того, аби прикрасити тарілки.
Добра господиня — це не та, хто цілі дні біля плити. Це та, хто нагодувала всіх смачно і прибрала за собою лише одну чашу. І я це обожнюю. |
|