|
|
Ім'я моє Ірина, і моє господарство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя вірна помічниця — мультиварка.
Сусідки здивовано хитають головою: «І чого ти з нею возишся. Ось у нас газова плита, духовка…» А я лишень посміхаюся у відповідь. Тим часом як вони драють листи і пильнують, аби борщ не википів, я можу спокійно встигнути і насиченого борщу наварити, і плову розсипчастого, і чізкейка ніжнішого за хмарку.
Моя хитрість проста: рано-вранці закинула в чашу заготовки для обіду, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна повільно снідати, наводити лад у шафах чи доглядати квіти. Надвечір чоловік, втягуючи повітря, заходить на кухню: «Що це за магія знову?»
А я подаю на стіл ніжні тюфтельки з вершками. Мультиварка тихенько пікає, пара йде — і в цьому є вся магія затишку. Ніхто не може повірити, що тут все ідеально очистилось, а час використовується лише для того, аби прикрасити тарілки.
Справжня господиня — це не та, хто простоює при плиті годинами. Це та, хто смачно нагодувала всю родину і помила після себе одну крихітну чашу. І я від цього я кайфую. |
|